ІГОР БУВ ЧУДОВИМ СІМ’ЯНИНОМ, ЩИРО ЛЮБИВ ПРИРОДУ ТА АКТИВНИЙ ВІДПОЧИНОК
Ігор жив активним та красивим життям. Він сплавлявся річками, стрибав з парашутом та літав на дельтаплані над Дністром. Він навчив всю свою родину кататися на лижах (любив стрімкі траси). Вдома він започаткував традицію читати щонеділі хоча б протягом однієї години, щоб прищепити дітям любов до книг. Його діти часто відвідували музеї та їздили на екскурсії, щоб дізнаватися щось нове.
Ігор завжди любив подорожувати, тому разом з родиною відвідав багато красивих місць. Однією з останніх сімейних мандрівок Ігора була подорож до Херсону, до моря, де в цей час було нашестя сонечок. Їм також поталанило відвідати Асканію-Нову та Каховську дамбу ще до того, як їх окупували російські війська.
У їхній родині була ще одна гарна традиція: щонайменше тричі на рік вони їздили в гори. Влітку вони відвідували своє улюблене місце – річковий міст у Ворохті.
Він був дуже турботливим батьком та чоловіком, завжди дбав про те, щоб його родина була щасливою та забезпеченою. Різдво було улюбленим святом у родині та часом, коли всі члени сім’ї проводили увесь день разом, відвідували родичів та колядували.
Сім’янин, який любив природу та активний відпочинок, а тому, завжди мріяв жити в маленькому будиночку, десь у лісі, якомога далі від людей та цивілізації. Він також мріяв мати вівчарку, яка б бігала по двору. Його дружина та двоє дітей планують втілити цю його мрію у життя. У світлу пам’ять про свого чудового чоловіка і батька.
ВІН БУВ ВІДДАНИЙ, УВАЖНИЙ ТА ЗДІБНИЙ ФАХІВЕЦЬ, КОТРИЙ ЛЮБИВ СКЛАДНІ ТЕХНОЛОГІЧНІ ЗАВДАННЯ
Ігор Ходак приєднався до Softjourn як Java-розробник у травні 2012 року після роботи керівником відділу підтримки та впровадження програмного забезпечення в одному з українських банків. Ігор пропрацював у Softjourn понад десять років, і завдяки своєму таланту та винятковій трудовій етиці він достатньо швидко став старшим розробником Java. Під час роботи в Softjourn він працював над багатьма проєктами та зарекомендував себе як дуже відданий, уважний та здібний фахівець, котрий любив складні технологічні завдання. Під час однієї розмови із генеральним директором Softjourn Еммі Генглер, коли вона запитала його, що він вважає складним для себе, він відповів, що щось складне - це те, чого не навчишся за день. Він любив по-справжньому занурюватися в тему та виділяти час, щоб всебічно її зрозуміти.
Найбільше за усе Ігор любив ділитися якоюсь новою інформацією з іншими. Усі його товариші по команді вважали його чудовим наставником та тим, хто завжди готовий допомогти та відповісти на будь-яке питання.
Христина Лукинюк, колега Ігоря, яка тісно із ним співпрацювала, поділилася про нього такими спогадами: «Ігор був дуже спокійною, позитивною та обізнаною людиною. Він щиро захоплювався технологіями, і чим складніше було завдання, тим більше він прагнув зануритися в нього. Я добре пам’ятаю одну нараду з нашими колегами зі США та їхню розповідь про одне технічне завдання, яке вони ніяк не могли вирішити протягом двох років. На нараді був присутній Ігор, і, як тільки він почув про це, прокинувся його внутрішній дослідник. Йому знадобилося всього день-два, щоб розібратися в суті та знайти рішення! Ігор завжди був на висоті…»
Навіть після того, як Ігор приєднався до Збройних Сил України, він продовжував робити внесок у роботу своєї команди, оскільки хотів не втрачати кваліфікацію у написанні коду. Його останнє повідомлення надійшло мені за тиждень до того, як ми його втратили. Він написав: «Все гаразд, передавай привіт усім у Softjourn». «Я завжди буду пам’ятати Ігоря як людину великої хоробрості та гідності» - каже Христина.
Його викладач англійської Оксана Романович поділилася:
«Ігор завжди вкладав душу в будь-яку справу, за яку б не брався. Він чудово володів англійською мовою, але ніколи не пропускав уроків англійської. Він завжди посміхався, піджартовував над нами та був чудовим співрозмовником на заняттях. І… він завжди носив домашні капці в офісі… Він почувався тут як удома… Нам його страшенно бракує!»
ЙОГО ВЕЛИЧЕЗНА ЛЮБОВ ДО УКРАЇНИ СТАЛА ТІЄЮ РУШІЙНОЮ СИЛОЮ, ЯКА ПРИВЕЛА ЙОГО У ЗСУ
Ігор завжди був готовий допомогти іншим усім, чим міг. Він тривалий час займався волонтерською діяльністю та допомагав подарунками для дітей, будучи активним учасником Мальтійської служби допомоги.
Коли у лютому 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну, Ігор приєднався до сил територіальної оборони – добровольчого військового підрозділу Збройних Сил України. У відповідь на питання, чому він вирішив служити в армії, не маючи попереднього досвіду, Ігор відповів, що не зміг би знайти внутрішній спокій, не спробувавши захистити свою країну.
Христина Лукинюк, котра мала нагоду відвідувати його під час служби, поділилася таким спогадом: «Коли ми їздили до нього в дислокацію його військової частини, він завжди посміхався. Я пам’ятаю момент, коли до нас підійшов Ігор у військовій формі, із посмішкою на усе обличчя. Він сказав, що дуже радий нас бачити, і розпитував як справи у нашої команди».
Наприкінці червня 2022 року Ігор поклав своє життя за Україну під час проведення військової операції. Його жертва заради своєї країни, родини та друзів ніколи не буде забута.
